Через російську агресію є загроза зникнення червонокнижних хохуль, які збереглися лише на території Сумщини
Через вторгнення рф в Україну зникає червонокнижна хохуля руська. Цьому виду тварин приблизно 23 млн років. Тварина настільки рідкісна, що її охороняють усі можливі природоохоронні документи. У Червоній книзі вона має статус реліктового виду під загрозою вимирання, пише UAnimals.
Хохуля — це невеличкий ссавець, який багато часу проводить у воді. За способом життя вона схожа на ондатру, проте за походженням тварини не такі вже й близькі. Хохуля – родичка крота.
Проблема в тому, що на території України вона практично вимерла. Єдина популяція хохулі залишилася в р. Сейм на Сумщині та у двох його притоках.
Найдавніші рештки цих тварин, знайдені в Європі, датують міоценом. Це епоха в розвитку Землі, що почалася приблизно 23 мільйони років тому, а закінчилася близько 5 мільйонів років тому. Тваринний світ тоді був іншим. А людини як виду тоді ще взагалі не існувало.
У 2009 році вчені припускали, що на р. Сейм та його притоках залишалося близько 300-500 хохуль. Проте й ці дані неточні: ґрунтовних досліджень сеймської популяції хохуль не проводили.
Крім України, є ще невеликі популяції хохулі в росії й західному Казахстані. Хоч раніше хохуля жила в річках Західної Європи, зараз тварину там не реєструють.
Тварина дуже вимоглива до умов життя і погано пристосовується до змін температур, може не пережити засухи. Крім того, тварина розселяється з розливами річки, а їх в останні роки немає.
«Її нори заливає, вона їх кидає і з водою пливе шукати нових територій, – розповідає Олександр Ємець. – Хохулю в такий час можна побачити на якійсь колоді, чи її просто носить вода. Тварині треба десь поспати, поїсти, а тут нора затоплена! От вона й покидає домівку. Завдяки цьому є розселення. Ви бачили розлив Сейму? Це неймовірна картина: море води під весняним сонцем, краса! На жаль, останній розлив був років 20 тому».
Серйозною загрозою для виживання хохуль у Сеймі є непоодинокі випадки забруднення води.
Так, 27 червня 2011 року на очисних спорудах Курська сталася аварія. Стічні води зазвичай очищують так званим активним мулом: це ціла екосистема мікроорганізмів, які можуть живитися речовинами зі стічних вод, «звільняючи» від них воду. На очисній станції Курська ці мікоорганізми загинули й не виконали свою роботу. Неочищені стоки потрапили в Сейм, припливши й до України.
«Коли оця вся маса отруєної води підійшла до греблі біля Тьоткіно, замість того, щоб це утилізувати на своїй території, вони відкрили шлюз і спустили воду в Україну. В результаті у нас повмирала колосальна кількість риби. Постраждала мінога українська – вид рибоподібних організмів, який охороняється багатьма природоохоронними актами!» — злиться чоловік.
Другий значний випадок забруднення стався цьогоріч наприкінці травня. Вчергове брудна вода потрапила з півночі – загинула риба. І просто зараз подібна ситуація повторюється.
«Брудна вода – це катастрофічна ситуація!» – зазначає Олександр. Змінюється бактеріальний фон води, і в ній різко зменшується кількість розчиненого кисню. Від цього гинуть молюски й дрібна риба – в хохулі меншає їжі.
«За роки, що я працюю в Сеймському парку, було дві серйозні екологічні катастрофи. І обидві пов’язані з росією», – гнівається Олександр Ємець.
Втім, до інших факторів додалася нова загроза – війна. Саме через активні бойові дії через російську агресію можуть зникнути червонокнижні хохулі.
«Найбільше війна вплине на популяцію хохулі в річці Вир» – каже Олександр Ємець.
Тварини живуть у річці поблизу сіл Старі Вирки, Нові Вирки, Бояри-Лежачі, Рижівка. «Зараз там пекло. Туди летить усе підряд і вибухає. Від бідної Рижівки нічого вже не залишилося! А біля Рижівки помічали хохулю, і вона десь там і живе», – каже Олександр Ємець.
Не обов’язково, щоб снаряд потрапив у хохулю, аби її популяція постраждала. Будь-яка тварина тікає з місць, де їй заважають шуми й вібрації. Коли вибухову хвилю приймає вода, водні організми страждають від гідродинамічного удару. Простими словами – отримують контузії. «Якщо це повторюється регулярно, для тварини це катастрофа. А оце регулярно вже триває два роки. Хохуля ж дуже обережна тварина! Там, де біля води пасуться корови, хохулі не буде. Де всього-на-всього корови! А тут снаряд!».
Розриви снарядів – це не лише звук. Вони забруднюють воду, ґрунт і повітря, зокрема важкими металами.
Чи могла б тварина просто переселитися вниз по ріці? Для цього їй потрібні умови проживання, яких дедалі меншає. І тут вже не тільки війна відіграє роль: іноді фермери незаконно зорюють луки впритул до Сейму та інших водойм, а це хохулю не влаштовує. Олександр підсумовує: «Туди, де жила, зараз летить. Тому вона точно буде йти геть, а чи знайде вона нове місце, це дуже велике питання. Клімат сильно помінявся, стариці попересихали. Тож хохуля буде шукати затончики безпосередньо в Сеймі. Проте не так і багато таких, які б задовольняли її вимоги до життя».
До кінця бойових дій на Сумщині говорити про збереження хохулі рано. Олександр Ємець каже: «Це ж родзинка, це козирна карта нашого ландшафтного парку. Це тварина з минулих епох! Якщо росіяни підуть з нашої землі, ми проведемо дослідження. Тоді буде ясно, що можливо зробити, аби спочатку зберегти популяцію. І ситуація виправиться. Треба зберегти цю унікальну тварину, яка залишилася у нас тільки на Сумщині».
