17 березня 1992 року – Прийняття Конвенції про охорону і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер (Гельсінкі, Фінляндія)

Конвенція була прийнята на засіданні Європейської економічної комісії ООН і набула чинності в жовтні 1996 року. Україна приєдналася до Конвенції в 1999 році.

Транскордонні води – це будь-які поверхневі або підземні води, які перетинають кордон між двома або більше державами чи проходять по таких кордонах. Конвенція зобов’язує учасників розробляти і здійснювати правові, адміністративні, економічні, фінансові та технічні заходи щодо відвернення, обмеження і скорочення будь-якого транскордонного впливу на поверхневі та підземні води. Основні цілі Гельсінкської водної конвенції:

– охорона транскордонних вод шляхом запобігання забрудненню та його обмеження;

– екологічно обґрунтоване і раціональне управління транскордонними водами;

– збереження і відновлення водних екосистем.

Сторони Конвенції зобов’язані розробляти програми моніторингу стану транскордонних вод. Прибережні країни на основі рівності та взаємності укладають двосторонні або багатосторонні угоди з метою усунення суперечностей відповідно до основних принципів Конвенції.

Для України особливе господарське та екологічне значення мають такі транскордонні річки, як Дніпро і Дунай, від яких значною мірою залежить стан Чорного моря. На жаль, мають місце випадки забруднення річок через скиди сусідніх держав (рф, Білорусії, Румунії та ін.). Наслідки військових дій також доводять, що проблеми забруднення довкілля не мають меж і не обмежуються державними кордонами, тому вимагають спільних зусиль для їх вирішення.