Методи боротьби із задухою риби в зимовий та літній періоди
Рибам, як і усім живим істотам, для підтримання життя потрібний кисень, який бере участь у процесі дихання. Більша частина кисню проникає у воду з повітря. Частково він утворюється у воді внаслідок життєдіяльності зелених рослин.
У холодній прісній воді його розчиняється більше, ніж у теплій солоній. Найбільший вміст кисню у верхніх шарах водної товщі, найменший – у нижніх, а за певних умов його може зовсім не бути. Тому риби повинні весь час відшукувати місця, багаті на кисень. Від нестачі кисню риби виснажуються, а потім гинуть.
Інколи це явище стає масовим. Тоді говорять про так звану задуху – масову загибель риби від нестачі або відсутності кисню. Задухи виникають як улітку, так і взимку. Причин виникнення задухи у спекотний період може бути декілька: по–перше, при підвищенні температури води знижується концентрація розчиненого в ній кисню, по–друге, підвищення температури води веде до активного розмноження усіх живих організмів і може призвести до цвітіння води і виділення водоростями токсичних продуктів. Окрім того, до масової загибелі риби може привести скидання промислових стоків або потрапляння болотної води, що містить велику кількість органічних речовин і продуктів гниття, які відбирають у процесі окислення з води кисень. Можуть спостерігатися й нічні задухи, які є різновидом літньої задухи і зазвичай спостерігаються у сильно зарослих водною рослинністю мілководних водоймах. Нічні задухи пов’язані з припиненням в темний час доби процесу фотосинтезу і значним споживанням кисню з води рослинами. Даний вид задухи спостерігається під ранок і швидко зникає зі сходом сонця.
Зовнішні ознаки задухи риби
Зниження концентрації розчиненого у воді кисню веде до кисневого голодування (гіпоксії) – риби починають активніше рухатися, “кидатися”. В результаті потреба в кисні у них збільшується. Якщо таку рибу вдається виловити, то у неї відзначається блідість зябер і слизової оболонки рота, яка іноді набуває синюшного або брудно–синюшного відтінку. Очі стають каламутними. Дихання прискорене, рот і зяброві кришки відкриті. В результаті кисневого голодування утворюється багато недоокислених продуктів, у тому числі і молочної кислоти, концентрація якої в крові і м’язах на момент загибелі риби досягає 120 мг.
При огляді загиблої в результаті задухи риби відзначаються всі ознаки кисневого голодування: рот широко відкритий, зяброві кришки підняті і сильно відстовбурчені в сторони, зябра розпластані. Кров темно–вишневого кольору, погано згортається.
Методи боротьби із літньою задухою
Найпершим та найбільш дієвим методом боротьби із задухою є аерація (насичення) води киснем та постійний контроль за станом розчиненого у воді кисню. На водних об’єктах де здійснюється вирощування товарної риби, у ставку збільшують проточність або проводять вапнування негашеним вапном. У прісних водоймах літом “цвітіння” води частіше всього викликається синьо-зеленими водоростями. Розвиток та цвітіння синьо-зелених водоростей в воді погіршує гідробіологічний стан водойми і викликає структурні зміни в водоймищі. Поки водорості живуть, вони приносять певну користь, збагачуючи воду киснем. При значному збільшенні біомаси водоростей, починає проявлятися біологічне забруднення, у результаті чого значно погіршується якість води, зокрема змінюється її кольорова гама, знижується прозорість, вода набуває неприємного запаху, з’являється дефіцит розчиненого кисню. Відмерлі водорості засмічують водойму, під час гниття яких кисню витрачається більше, ніж виділяється. В результаті таких негативних явищ риба та інші водні живі організми отруюються. Найчастіше такі явища спостерігаються вночі або в передсвітанкові години, коли рівень споживання кисню найбільший. При цьому водойма набуває зелену окраску в результаті активного розмноження одноклітинних рослин – водоростей.
Вчені відмічають групи зелених, синьо-зелених, діатомових та інших водоростей. Дуже небезпечним є масове «цвітіння» синьо-зелених водоростей. При невеликому або середньому розвитку водоростей, як і інші підводні рослини, вони є корисним джерелом утворення кисню у воді. Проте надмірний їх розвиток приводить до того, що вночі , коли рослини не виділяють кисень, його може бракувати. Також, крім цього, при надлишковому цвітінні частина водоростей починає відмирати і спливати на поверхню води, чим створюють загрозу виникнення заморних явищ. Загибель синьо-зелених водоростей є більш небезпечною, оскільки при цьому вони виділяють отруйні речовини.
Щоб не допустити втрати рибних запасів через замори, кожен рибалка, користувач водних угідь, товариство мисливців і рибалок повинен регулярно вести спостереження за станом водойм. При пониженні концентрації кисню у воді, різкому зниженню рівня води у водоймах необхідно забезпечити своєчасну аерацію, використовуючи для цього мотори човнів, мотонасоси, підвісні мотори, пожежні насоси. Також доцільно приміняти компресори, котрі нагнітають повітря безпосередньо у воду. Мотонасоси встановлюють на березі водойми. Підвісні мотори, компресори встановлюють на плавзасобах, забезпечуючи їх рух по всій акваторії водойми. Особливо швидко збільшує вміст кисню перелопачування води підвісними моторами. Для цього мотор піднімають таким чином, щоб його лопаті були лише на декілька сантиметрів під поверхнею води.
Слід значну увагу приділяти проведенню профілактичних заходів попередження літніх явищ заморів. Зокрема, необхідно обкошувати надводну рослинність, вилучаючи її із води, так як її перегнивання забирає із води кисень. Якщо на водоймі помітні ознаки літньої задухи риби, то необхідно посилити водообмін водного об’єкта. Для цього потрібно збільшити проточність води. При сильному цвітінні синьо-зелених водоростей їх можна знищити, застосовуючи рівномірне обприскування водойми мідним купоросом (0,6 г на 1 куб. м).
З усіх методів очищення, тільки біологічне очищення дозволяє відновити біохімічне самоочищення за рахунок штучного відновлення видового складу корисної мікрофлори багаторазовим збільшенням концентрації корисних мікроорганізмів у водоймі. Відновлення видового складу корисної мікрофлори багаторазово активізує процеси самоочищення, прискорюючи відновлення біологічної рівноваги. Для цього у забруднену водойму вносяться високі концентрації спеціально підібраних мікроорганізмів, які присутні в грунті та екосистемах здорових незабруднених водойм у дуже малих кількостях, селекціонованих і розмножених у формі готового до застосування концентрованого біопрепарату.
Методи боротьби із задухою риби в зимовий період
Для нормальної життєдіяльності майже усіх риб, які є в наших водоймах, повинні бути сприятливі природні умови. У зимовий період, шукаючи найбільш сприятливі місця для зимівлі, риба мігрує до зимувальних ям.
Дуже важливі в житті риб температурний режим та хімічний склад води. Найбільше значення має газовий режим водойм, тобто вміст різних розчинених у воді газів, в першу чергу кисню. Життя у воді було б неможливе, як би в ній не було розчинного кисню. Кисень необхідний для дихання риб та інших водних організмів. Кисень у водойми надходить, як правило, з повітря, частину його вода отримує від водних рослин, котрі збагачують воду киснем за рахунок фотосинтезу. Найбільш збагачений киснем, звичайно, поверхневий шар води— він взаємодіє з повітрям та сонячним світлом, необхідним для процесу фотосинтезу.
Однак у зимовий період по причині наявності товстого шару льоду, вкритого снігом, немає доступу повітря з атмосфери до води, світовий потік не проходить через сніговий покрив. Природа пристосувалась до того, що рибі вистачало того кисню, який встиг розчинитись у воді до утворення льодоставу. Більшість видів риб впадає в сплячку, вони не їдять і навіть дихання в них уповільнюється, як наслідок, на життєдіяльність риб в зимовий період витрачається мало кисню. Але в зимовий період в водоймах посилюються процеси розкладу відмерлих рослин та організмів, на які витрачається кисень. Таким чином, зимівля риби у водоймі в більшості залежить від якості цієї водойми – чи дуже вона замулена, заросла, чи забруднена стічними водами підприємств. Особливо зростає небезпека наприкінці зими, після тривалого льодоставу. Наявність кисню в цей період значно зменшується і в деяких частинах водойм утворюються, так звані, мертві зони. В цей момент риба масово виходить із зимувальних ям в пошуках багатих на кисень джерел. Якщо до того часу не настане відлига і в сковані кригою водойми не надійде вода, насичена киснем, врятувати рибу зможе тільки людина.
Основним методом боротьби з задухою є аерація води киснем. Для цього необхідно рубати ополонки на водоймах, механічними засобами переміщувати воду в ополонках, збагачуючи її киснем, перекачувати воду через повітря з однієї ополонки в іншу насосами та помпами. Також необхідно зчищати сніг з льоду на більшій по можливості площі водойм. Якщо є можливість на водоймі необхідно створити приток і виток води. При цьому вода в процесі свого руху збагачується киснем. Пробиті ополонки необхідно на ніч вкривати очеретом, щоб гази, які утворюються в процесі гниття, вільно виходили з води в атмосферу.
Рибні запаси — наше спільне надбання і дбати про їх збереження і примноження маємо всі разом.
