25 червня – День прийняття Орхуської конвенції

Конвенція Європейської Економічної Комісії ООН про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля одержала назву «Орхуська конвенція» за місцем проведення – Орхус (Данія) 23-25 червня 1998 року. Вона набрала чинності 30 жовтня 2001 року.  Її підписали країни Європи і колишнього Радянського Союзу, а також Європейський Союз як одна зі сторін. Гвінея-Бісау стала першим учасником з Африки. На прикладі Орхуса країни Латинської Америки недавно прийняли аналогічну Ескасуську угоду. 

Україна підписала Орхуську конвенцію 25 червня 1998 року, а Верховна Рада України ратифікувала її 6 липня 1999 року. Саме завдяки ратифікації Україною Конвенції були внесені зміни в Закони «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про місцеве самоврядування в Україні». Зміни стосувалися питань забезпечення участі громадськості в обговоренні та прийнятті рішень, доступу до правосуддя та до екологічної інформації. Так, зокрема, стаття 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» була викладена в новій редакції і містить дефініцію поняття «екологічна інформація» у відповідності із приписами статті 2 Орхуської конвенції.

Доступ до екологічної інформації є актуальним питанням в усьому світі. Завдяки повному та своєчасному отриманню суспільством інформації про довкілля можливе забезпечення інших екологічних прав і обов’язків громадян, забезпечення принципів сталого розвитку, раціонального використання природних ресурсів та збереження природи для прийдешніх поколінь. Орхуська Конвенція стала ключовим документом у світі з питань доступу до екологічної інформації і базується на трьох основних елементах, що передбачені у статтях 4 – 9 Конвенції, а саме: доступі до екологічної інформації; участі громадськості в обговоренні та прийнятті рішень; доступі до правосуддя в екологічних справах. Усі три розділи тісно пов’язані між собою. Статтею 9 Конвенції створені умови для активного включення однієї з трьох основних гілок влади – судової у вирішення екологічних проблем у суспільстві.